Новини

 Вознесіння Господнє (Вшестя) — вознесіння Ісуса Христа на небо, яке відбулося через 40 днів після Його мученицького розп’яття та Воскресіння.

В християнстві ця подія відзначається великим святом, яке завжди припадає у четвер 40-го дня по Христовому Воскресінні — його відзначають на сороковий день після Великодня, і воно має збігатися з четвергом. З цього приводу народне прислів’я каже: «Не прийдеться в середу Вшестя». Згідно з християнським вченням після воскресіння Христа через сорок днів Бог забрав його на Небо, хоч до цього Він ходив по землі. Це останній день, коли можна вітатися словами «Христос воскрес!». Опісля Вознесіння це вже заборонялося, бо у храмах ховають плащаницю.

Джерела трьох перших сторіч нічого не говорять про цей свято. Не згадує про нього й письменник Оріген (+ к.251), який вичисляє християнські свята в 8-ій книзі свого твору «Проти Цельсія». Знавці обряду є тієї думки, що в перших трьох віках цей свято святкували разом з святом Зіслання Святого Духа. Сильвія Аквітанська не називає це свято Вознесінням, а тільки «сороковим днем після Пасхи».

В IV столітті Вознесіння Господнє стає загально знаним. Історик Сократ називає його «всенароднім святом». Свято Вознесіння звеличили своїми проповідями св. Іван Золотоустий, св. Григорій Ніський, св. Епіфан Кипрський, Лев Великий та iнші. В IV ст. цариця Олена поставила храм у честь цього свята на місці Христового Вознесіння.

На цю відзнаку люди випікали обрядове печиво у формі драбинок, «щоб було по чому Ісусові вилізти на небо». Такий ритуальний хлібець носили на могилки, щоб в останнє колективно пом’янути померлих.

Крім печива, готували також пласкі млинці з пшоняного борошна, у деяких місцях пекли паски і фарбували крашанки на поминки.

Селяни в цей день обходили свої посіви, качали на них крашанки, оскільки «на Вшестя вже починає викидати колос». До цього дня намагалися повністю обсіятися, бо через десять днів буде Трійця.